«Солдати халіфату» в Казахстані

В очікуванні 20-річчя своєї незалежності Республіку Казахстан стрясла серія терористичних атак, наслідки яких продовжують відчуватися по сьогоднішній день. Не встиг Нурсултан Назарбаєв на зустрічі в Москві підняти тему тероризму, як у столиці Казахстану підняли по тривозі всі служби у зв'язку з сигналом про «замінованому» будівлю Генеральної прокуратури республіки. Цей сигнал виявився тероризмом телефонним, але до нього все було дуже серйозно...


Для людини, яка знайома з ситуацією в Казахстані і може визначити за зовнішніми ознаками (борода, короткі штани і т. д.) прихильників радикальних напрямків ісламу, низка кривавих вилазок місцевих і приїжджих «воїнів джихаду» несподіванкою не стала. «Першою ластівкою» можна вважати невдалу спробу підірвати ще в 2005 р. акимат міста Атирау (колишній Гур'єв) прийняв іслам жителем Чимкента Андрієм Мироновим. Тоді бандита заарештували і про нього швидко забули...

Навесні 2011 року в центрі Алма-Ати йшов справжній бій з групою терористів, в результаті якого було поранено 11 бійців спецназу. Тоді двоє терористів були вбиті, а ще двоє, що залишилися в живих, і їх спільник опинилися на лаві підсудних - процес у цій справі почався 22 листопада.

17 травня 2011 шахід-смертник Рахімжан Макаті підірвав себе біля будівлі департаменту Комітету національної безпеки міста Актобе (Актюбінськ) із закликом не чіпати мусульман.

24 травня наступний вибух стався біля будівлі Комітету національної безпеки (КНБ) в столиці Астані. Загинули три людини.

1 липня в Актюбінської області почалася повномасштабна «десятиденна війна». Назви селищ Шубарші і Кенкіяк стали відомі всьому світу. Приводом до війни стало затримання Талгата Шаканова, прихильника «чистого ісламу». При арешті у нього знайшли зброю і екстремістську літературу. Обурена місцева громада салафітів оголосила полювання на поліцейських і по-звірячому вбила їх на очах всього селища.

Салафіти - течія радикального ісламу, яка була імпортована з Саудівської Аравії і активно розповсюджується в різних регіонах Казахстану, найчастіше соціально неблагополучних. Крім догматичного заперечення всіх нововведень цивілізації в сфері мусульманської релігії і закликів повернутися до раннього ісламу салафіти мало не відкрито проповідують вбивство всіх невірних. До «невірних» зараховуються не тільки представники інших релігій чи атеїсти, а й будь-які інші мусульмани, які не поділяють салафітських поглядів.

Вбивці-ісламісти відійшли до схронів на річці Ембі. Послана туди владою «на авось» група спецназу потрапила в засідку і була розстріляна в упор. Тільки тоді «верхи» зрозуміли, що справа приймає серйозний оборот і кинули на знищення екстремістів полк (!) Внутрішніх військ із залученням спецзагону «Сункар», важкої техніки, вертольотів і літака. Операцією командував особисто заступник міністра внутрішніх справ А. Аубакіров. Тоді більшість бойовиків-салафітів були вбиті, а тих, що вижили, засудили на довгі терміни (двом дали довічне ув'язнення). І потім історію зам'яли...

Осінньої активізації терористів передували оперативні дії казахстанських спецслужб. 2 вересня інформаційне агентство Caspio News повідомило, що в Атирау число заарештованих за підозрою в підготовці терористичних актів на території Атирауської області та в інших регіонах Казахстану зросла до 14 людей.

І ось буквально через два місяці, 31 жовтня о 9 годині ранку, недалеко від будівель акімату Атирауської області та міської прокуратури прогриміли вибухи. Один з вибухових пристроїв привів у дію смертник, яким виявився 23-річний житель міста Атирау Султангалієв Бауржан.

Протягом тижня були заарештовані Алімжан Сагеней, Мірхат Калкаманов і Мейрамбек Усамбеков, які зізналися у підготовці та здійсненні терористичних актів. В результаті слідчо-розшукових заходів були виявлені ще два готові до вибуху пристрою.

Відповідальність за теракти взяло на себе терористичне угруповання «Джунд-аль-Халіфат» («Солдати халіфату»), створене влітку 2011 року громадянами Казахстану Рінатом Хабідоллой, Урінбасаром Мунатовим і Даміром Зналієвим з метою розв'язання джихаду на території Республіки Казахстан. Новоявлені басмачі ховаються в афганській «зоні племен» і ще до вибухів «засвітилися» в Інтернеті своїми закликами розгорнути в Казахстані «війну за віру».

«Джунд-аль-Халіфат» формувалася під впливом ідей ваххабізма (джихадізма), прямої дії і проповідей вбитого на Північному Кавказі Саїда Бурятського. У Казахстані орієнтовно налічують до 10 дрібних груп, які зараховують себе до даного напрямку. Послідовники джихадізма вивчали мінно-вибухову справу, самостійно зібрали 5 вибухових пристроїв, компоненти для яких здобувалися на ринках і в аптеках. Початкові акції група вирішила організовувати для залякування громадян та правоохоронних служб. Плани терористів сплутав випадок, коли стався самопідрив Султангалієва.

Не встигли казахстанські КНБ і МВС провести серію широкомасштабних заходів з виявлення терористичних елементів і профілактики вибухів, як було скоєно ще більш витончений і зухвалий злочин.


Події без всякого перебільшення походили на «крутий» голлівудський бойовик. Вранці 12 листопада в місті Тараз (колишній Джамбул) прихильник ісламського джихаду 34-річний М. Карієв, виявивши за собою стеження, розстріляв двох співробітників ДКНБ (Департамент Комітету національної безпеки). Потім він напав на збройовий магазин «У дяді Віті», де вбив охоронця, заволодів напівавтоматичними гвинтівками і викрав автомобіль, з якого поливав вогнем перехожих і зустрічні автомобілі.

Потім він знищив наряд ОМОНу «Беркут», що прибув на місце злочину (добивав поранених пострілами в голову), і, обстрілявши кінний патруль, заволодів їх табельним пістолетом і автоматом. Після цього Карієв приїхав додому, де взяв придбаний заздалегідь гранатомет РПГ-26 «Аглень» (одноразова реактивна протитанкова граната) і, під'їхавши до будівлі обласного Департаменту Комітету національної безпеки, зробив постріл з гранатомета і кілька черг з автомата.

Коли Карієв був блокований, він привів у дію вибуховий пристрій, що знаходився на стелі, внаслідок чого вибухнув разом з капітаном Г. Байтасовим, який затримував його. Підсумок 4-годинного терористичного кошмару в Таразі - семеро вбитих (двоє співробітників КНБ, троє поліцейських, охоронець, випадковий відвідувач магазину зброї) і троє поранених. Держава зазнала стан шоку - терор, який зазвичай знаходився «десь за кордоном», став швидко перетворюватися в реальну загрозу для стабільної на вигляд країни. Республікою поповзли чутки про підготовку нових терактів.


Офіційна влада, як це зазвичай буває, запевняла, що «ситуація перебуває під контролем». Відносно перших збройних вилазок були спроби віднести їх до суто кримінальних злочинів розбійних угруповань. Ще легковажніше висловлювалися «аналітики» на кшталт головного наукового співробітника Казахстанського інституту стратегічних досліджень Мурата Лаумуліна, який заявив ще після вибухів в Астані та Актобе, що «активність ісламістів на території Казахстану незначна, і побоюватися їх не варто».

Як з'ясувалося, всі учасники терактів відвідували мечеті, причому, як це було в Актобе, - мечеть яку побудував Азамат Карімбаєв, два роки тому засуджений за тероризм. У своїх громадах послідовники «чистого ісламу» активно вербували прихильників навіть із школярів при абсолютному потуранні імамів і місцевих адміністрацій. Голова Союзу мусульман Казахстану Мурат Телібеков прокоментував те, що трапилося, так: «На жаль, неблагополучна соціально-економічна ситуація в Казахстані провокує подібні виступи мусульманського електорату, а також виникнення та активізацію екстремістських організацій».

У листопаді Казахстан буквально трясло в очікуванні нових терактів. Інститут політичних рішень провів соцопитування, яке показало: «Більше половини респондентів (58,1 %) висловили побоювання, що теракти повторяться. Практично половина (46,5 %) опитаних казахстанців відчуває загрозу безпеці своїх рідних і близьких...»

Нарешті, про загрозу ісламського тероризму заговорили серйозно. Політолог Расул Жумалієв назвав події останніх місяців класичним проявом тероризму: «Це був тривожний сигнал, над яким треба працювати... найнебезпечнішими є південь і захід республіки... дія сект, безконтрольне навчання молоді за кордоном, високий рівень безробіття...»


Сьогодні фахівці ламають голови, відшукуючи причини і джерела терористичної активності ісламістів. Насамперед, не можна забувати, що Казахстан знаходиться в оточенні держав, де «джихад-тероризм» вже давно поширений. У Росії не розсмоктується північнокавказьке вогнище, де, до речі, проходять стажування казахські бойовики, в Китаї активні сепаратисти СУАР (Синьцзян-Уйгурський автономний район), в Узбекистані - «Хізб-ут-Тахрір», в Киргизії - «Таблігі джамаат» і «Джейшуль Махді».

Базами ідеологічної підготовки радикальних ісламістів вважаються південні райони Казахстану, але неважко виявити велику кількість ваххабітів і на півночі - в південно-сибірському підчерев'ї Росії. Примітно, що «таразській Рембо» був уродженцем північного Кокчетава. Саме на півночі, де стикаються інтереси російської та казахської громад, простіше за все грати на етно-релігійних почуттях, чим і займаються прихильники «чистого ісламу».

Серед причин, які визвали терористичний бунт, називають прийняття закону «Про релігійну діяльність і релігійні об'єднання», що вводить заборону на молитовні кімнати в державних установах і вимагає щорічну реєстрацію іноземних місіонерів в органах державної влади.

Є думка, що розгойдування політичної ситуації пов'язане з протидією націонал-ісламістів Казахстану планам інтеграції з державами Митного союзу. Розвиток ісламського підпілля в Казахстані може вплинути на казахстансько-російські відносини, враховуючи зв'язок терористів з Казахстану і Північного Кавказу і ймовірне використання території Казахстану для дестабілізації сусідніх регіонів Росії.

І є ще дві причини, які можна об'єднати в одну. Хочемо ми чи ні, але політичне життя Нурсултана Назарбаєва наближається до кінця. Відомо, що йде напружена робота над варіантом спадкової передачі влади. Відходу Назарбаєва від важелів управління державою чекають його внутрішньополітичні противники, чекають цього і за кордоном. Моментом передачі влади, без сумніву, спробують скористатися певні іноземні елементи. Створення терористичних груп і поширення ідеології джихаду в нафтоносних районах Каспію і північного заходу Казахстану є елементом довгострокового плану з дестабілізації цієї частини пострадянського простору.

Однак стрімка радикалізація всієї маси мусульманського населення Казахстану не загрожує (не ті традиції), через що і обрана тактика дії дрібних релігійних громад і нанесення точкових ударів по системі правоохоронних органів: з одного боку, щоб продемонструвати непідготовленість цих органів (що, на жаль, вдалося в центрі Алма-Ати, коли троє озброєних екстремістів перебили мало не половину міського спецназу), з іншого - щоб явити образ «лицарів ісламу», які борються з «наймитами антинародного режиму Назарбаєва».

Чи отримає розвиток «терористична епопея» Казахстану, покаже час, а поки ясно, що потрібно не тільки термінова перепідготовка спецслужб країни з орієнтацією їх на нові завдання, а й невідкладне вирішення найбільш гострих соціальних проблем, що живлять радикальні настрої молоді.