Хто приватизував «три шістки»?

Чи можна приймати ідентифікаційний податковий номер (ІПН)? Що робити зі штрихкодом на товарі? Чи потрібно відмовлятися від нового паспорта? Комп'ютер і Інтернет - це дуже погано? Вже більше десяти років священикам доводиться відповідати на ці й подібні питання.


Крім офіційної позиції Церкви по даних питаннях, яка неодноразово висловлювалася священством і церковними богословами, у народі існують думки, засновані на крайніх уявленнях про те, що апокаліптичні пророцтва буквально збуваються сьогодні в державних постановах і технічних інноваціях в області контролю над діяльністю населення й т.п.

- З'явилося ціле «богослов'я», яке тиражується як у ЗМІ, так і у величезній кількості листівок, - розповідає архімандрит Тихін (Шевкунов), настоятель московського Сретенського монастиря, у якому є своє книжкове видавництво. - Єпископ Тульський Кирило недавно повідомив мені, що в усі храми Тульської єпархії прийшла безліч безкоштовних бандеролей, повних листівок, брошур, газет, аудіокасет, присвячених боротьбі з ІПН. Те ж саме - у багатьох інших, якщо не у всіх єпархіях. На друкування й розсилання бандеролей витрачаються великі суми грошей. І хтось серйозно зацікавлений у цьому. Така діяльність ніякому видавничому відділу не під силу.

Як правило, все це розбурхує життя церковних громад, вносить смуту. Відбувається це на грані конфліктів, які загрожують розколами в громадах, коли починають довіряти або не довіряти тим, хто «за» або «проти», підозрювати й обвинувачувати в зраді Церкви, виносити вироки про неможливість бути врятованим...


Подібні ситуації відомі в історії нашої Церкви. Так, величезну шкоду Православ'ю на Русі наніс старообрядницький розкол, створений есхатологічно настроєними віруючими. Відомо, наприклад, що в XVІІІ сторіччі кілька старообрядницьких слобод, які переселилися на Чернігів-Северщіну, не могли переписати майже чотири роки! Причиною став острах старовірів бути занесеними в яку-небудь книгу під час перепису, тому що вони вірили, що ця книга є печаткою антихриста. По цій же причині багато старообрядників відкидали паспорти й гроші, вважаючи їх тими ж печатками, царя приймали за антихриста, а патріарха - за апокаліптичного звіра. Люди йшли в ліси, оскопляли себе, спалювали, морили голодом. Навіть у радянські часи знаходились такі «ревнителі віри», які примудрялися жити без паспортів, тому що вважали, що в них є завуальована символіка із трьох шісток. Звісно, ніде не працювали, чим дуже пишалися. Щоправда, жили вони на милостині тих, хто мав ці паспорти й трудився, одержуючи гроші від держави. Зовсім недавно, восени 2007 р., у Пензенській області, чекаючи кінця світу, під землю зникло тридцять із зайвим чоловік, включаючи дітей. За їхніми уявленнями, кінець світу повинен був наступити в 2008 р.

Апокаліптично настроєні ЗМІ повідомляють, що «за пророцтвами старців, згодом патріарх буде коронувати антихриста, тому кожний християнин повинен бути завжди готів до того, що майже все священство буде перебувати в єресі». І як наслідок, в ефірі «Народного радіо» жінка з болем кричить: «Навіщо нам такий патріарх, який благословляє приймати печатку антихриста?!»

Великий подвижник благочестя, насельник Псково-Печерської обителі митрополит Веніамін (Федченков, † 1961) писав про те, що причина подібних явищ лежить «у душі людської... її завжди спокушає все таємниче, незвичайне, і особливо - страшне. А при цьому з'являються лжеревнощі за Богом».


Особливо напружена ситуація навколо трьох шісток. Тепер навіть не бачать різниці між «666» і «696» або «969»: «Адже зовні вони схожі!» - говориться в черговій листівці, розповсюджуваної самвидавом. При цьому автор не розуміє, що три шістки не мають ніякого відношення до числа звіра. Справа в тому, що в книзі «Одкровення» число звіра - це не «шість - шість - шість», а «шістсот шістдесят шість» (Одкр. 13, 18).

Наприкінці I ст. - початку ІІ ст., коли святий Іоанн Богослов писав книгу «Апокаліпсис», арабських цифр ще не було. Замість них апостол вжив букви грецького алфавіту. Те ж було й на Русі, де арабські цифри стали вживатися у Священному Писанні тільки в XІ ст. А до цього усі прекрасно знали, що число антихриста, яке згадується в «Одкровенні» Іоанна Богослова, позначається буквами «херъ», «ксі» і «зело», і ніхто тоді не думав про три завитушки, так само, як і зараз ніхто не вдивляється у свої документи в пошуках трьох букв, які позначали колись цифри. Якщо написати по-слов’янські три шістки, то вийде «зело, зело, зело» - число, яке не має відношення до антихристової печатки. На латині «666» - DCLXVІ, а не VІ-VІ-VІ. Те ж саме і з давньоєврейським написанням числа. Але в газеті «Світ» (яка іменує себе православною газетою для всієї родини) у номері № 49 (185) за 2008 р. у статті «Кілька слів про начертання звіра» говориться, що, оскільки єврейській букві «ו» (vav) (цифра 6) відповідають англійські «v» та «w», то «www (початок адресу в Інтернет-мережі) - це теж 666». При цьому автор статті забуває, що, по-перше, в англійській мові ці букви не відповідають ніяким цифрам, а по-друге, для позначення цифр «600» і «60» у євреїв застосовуються букви «ת» і «ר», відповідно, у цьому випадку вірніше було б написати: www рівняється 6, 6, 6, але це вже не відповідає антихристову числу. І тим більше дивно читати подібні статті в газеті, яка сама має адресу в Інтернет-павутині!


Сьогодні хворобливий страх перед числом 666 одержав назву «гексафобія» (hexaphobіa). Гексафоби стверджують, що три шістки перебувають не тільки на штрих-кодах товарів, але також в ідентифікаційних номерах, паспортах, пенсійних, водійських посвідченнях і т.п.

Каменем спотикання в антиіпееновський пропаганді стало питання про зміну імені людини, даного йому при хрещенні, податковим номером. І для багатьох це є серйозною відмовкою: «Чому я повинен міняти своє ім'я на якийсь номер, нехай навіть він і не включає число антихриста?». При цьому забувають, наприклад, про те, що тисячі новомучеників і сповідників, канонізованих Церквою, іменувалися в таборах як «засуджений №...». Але вони не втратили свого християнського імені, і це не стало предметом їхніх протестів й обурень.

Подальші логічні міркування на цю тему приводять до висновку про те, що насправді в церковному середовищі створюються штучні проблеми. Залишається питання: кому вигідно, щоб християни, замість того щоб вирішувати реальні духовні проблеми, боролися із вітряними млинами?


Здавалося б, Церква поклала чимало зусиль для викорінювання есхатологічних страхів у своєму середовищі. Був зроблений ряд заяв Священних Синодів РПЦ і УПЦ із закликом «зберігати християнське тверезе мислення», опубліковані думки шанованих духовних старців, таких як отець Микола (Гур'янов), архімандрит Іоанн (Крест’янкін). Всі вони говорили про те, що ІПН не має ніякого відношення до печатки антихриста. Отець Іоанн (Крест’янкін), зокрема, звертав увагу на те, що «зараз ми усе більше боїмося печатки антихриста. А от про печатку нашого особистого гріха мало хто навіть замислюється. Але саме вона, ця печатка, віддає людину під владу антихристових стихій і справ, та є дійсним прообразом тієї печатки, якої насправді варто боятися! І ніщо Божественне не пройде крізь цю страшну гріховну печатку, якою ми щодня печатаємо свій розум і серце».

Старці також вважали антиіпееновську діяльність такою, котра може привести до розколу в Церкві. Значно пізніше Церквою був відправлений за штат єпископ Іполит (Хілько), заборонений у служінні єпископ Діомід (Дзюбан), які благословляли поширення літератури й відеопродукції подібної тематики, що було визначено як провокування розколу (у липні 2008 р. єпископ Іполит приніс покаяння). Також було відкликане благословення на діяльність Союзу православних братств України, заборонено поширювати в храмах і монастирях видання «Дух християнина» і «Великдень Третього Рима», діяльність яких визнана «шкідливою для Церкви, такою, що вносить у середовище православних християн дух неправди, розбрату й розділення».

Але, проте, уми людей дотепер розбурхують. Дуже гірко спостерігати за тим, як жінка, яка проспівала на криласі майже три десятки років, під впливом все тих же анонімних листівок, виданих по благословенню «ігумена N», залишила храм і, подібно самосвятам, самостійно дома читає молитви й освячує паску.

Староста сільського приходу ремствує на свою подругу, яка, відмовившись від «коду» і пенсії, щоб не потрапити в комп'ютер (щоправда, її внесли в комп'ютер як таку, що відмовилася від пенсії), тепер приїжджає до своїх подруг, щоб ті їй допомагали грошима (зі своїх же пенсій!).

Або сільські жінки скаржаться, що не можуть прокормити родину, тому що не можна продавати молоко на ринку без відповідного документа від санстанції, а одержати його можна, тільки поставивши номер на вухо корові (!): «А це гріх! Я читала. У старців написано!»

Тим часом оратори антиіпееновської пропаганди подорожують по святих місцях за кордоном (на які кошти?), друкують ту ж дорогу літературу й навряд чи терплять голод і сидять із відключеною за несплату електрикою. Але при цьому вважають себе носіями щирого тлумачення апокаліптичних пророцтв.


І таких випадків багато, тому що люди не усвідомлюють, що таке Церква, що є «стовп і ствердження істини» (1 Тім. 3, 15). А саме соборний, непогрішний голос Церкви, яка є Тіло Христове, повинен бути для нас основним критерієм. Якщо голос, виражений в Архієрейських і Помісних Соборах нашої Церкви, буде запереченим, то до якого голосу тоді будемо прислухатися? Складається враження, що хтось намагається відволікти християн від головного - стяжати благодать Духа Святого. А саме вона є, за словами святих отців, стримуючим фактором пришестя антихриста: «з'явився б вже він (антихрист), якби не перешкоджала йому Божественна благодать і не призначила пришестя його в відповідний для того час» (блаженний Феодоріт). Тобто, відстрочка його пришестя відбувається не завдяки нашої з вами відмові від паспортів, ІПН і пенсій, не завдяки протесту проти комп'ютерів, мобільних телефонів і глобалізації, а завдяки нашому зверненню усередину себе, завдяки молитві, покаянню, прощенню образ, неосуду й любові друг до друга, тобто всьому тому, на чому тримається Божа благодать у цьому грішному світі й подовжує його існування.