«Я»-концепція в дослідженні гендерної самосвідомості підлітків

На сучасному етапі суспільного розвитку посилюється інтерес до внутрішнього світу людини, її самосвідомості як регулятора думок та вчинків. За останні роки з'явилася значна кількість праць у галузі вивчення свідомості та самосвідомості, розвитку самосвідомості у підростаючої особистості.

Сучасна психологія визначає термін самосвідомість як процес усвідомлення особистістю самої себе в усій багатогранності своїх індивідуальних особливостей, усвідомлення своєї сутності й місця в системі численних суспільних зв'язків. У процесі самоусвідомлення формується і виділяється «Я-особистість» як утворення певної цілісності, єдності внутрішнього і зовнішнього буття. У самоусвідомленні особистість здатна сприйняти себе в якості об'єкта, побачити себе ніби стороннім поглядом.

Проблемі самосвідомості присвячено цілий ряд теоретичних та експериментальних досліджень, у ході яких вивчалися особливості виникнення і формування самосвідомості, и проявів на різних етапах психологічного розвитку дитини (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Т.В.Говорун, Т.В.Драгунова, А.Г.Ковальов, С.Л.Рубінштейн, А.Г.Спіркін, П.Я.Чамата, І.І.Чеснокова, та ін.).

Вітчизняні вчені виділяють такі критерії розвиненої самосвідомості: здатність особистості до опосередкованості, контролю своєї поведінки, високий рівень саморегуляції; розвиненість механізмів захисту, їх перевтілення в механізми самоконтролю, які усвідомлюються, та підпорядкування несвідомого свідомому; здатність особистості не лише до свідомого засвоєння досвіду, але й до формування особистістю самої себе.

Підлітковий вік є сенситивним у формуванні «Я-концепції». Власне в перехідний вік підліткового до юнацького віку період інтенсивно розвивається сприймання себе як людини певної статі, яка в зв’язку з цим має специфічні потреби, мотиви, форми поведінки, ставлення до представників іншої статі.

Приступаючи до вивчення Я-концепції підлітка, ми повинні визначитись з провідними методологічними принципами та вихідними одиницями аналізу психічного розвитку особистості з тим, щоб при практичному здійсненні цілей дослідження застосувати адекватні методи та прийоми дослідження у висвітленні питання про складні шляхи розвитку такого особистісного утворення, як статеворольова ідентичність підлітка.

З літератури відомо, що одиницею аналізу психіки у Д.Н.Узнадзе виступала «установка»; у Л.С.Виготського «знак», тобто значення, що визначає специфіку власне людського рівня організації поведінки; у роботах С.Л.Рубінштейна, такою одиницею виступала «дія».
В працях Л.С.Виготського, Г.С.Костюка, О.М. Леонтьєва, присвячених розкриттю діалектики зовнішніх та внутрішніх сил розвитку людини, детермінації цього розвитку, взаємодії об’єктивних та суб’єктивних факторів підкреслюється роль механізму взаємодії організму та середовища як процесу діяльності, в якому об’єктивне і суб’єктивне представлене в єдності.

Застосовуючи дані теоретичні положення для аналізу процесу набуття ґендерної самовизначенності підлітком, можна сказати, що організм людини і соціальне середовище виступають в процесі діяльності в синтезі одне з одним, де результат взаємодії є завжди інтегральним виявом обох сторін. Звідси повстає необхідність використання принципу цілісності у аналізі явищ (новоутворень) психіки у процесі статеворольової ідентифікації. Розуміння психічного як продукту взаємодії суб’єкта з об’єктом є необхідною умовою розуміння рушійних сил становлення Я-концепції.

Особливості Я-концепції, образу «Я», рефлексії, самооцінки тісно пов'язані із статевою ідентифікацією. Саме статева самосвідомість, яка розглядається як єдність когнітивного, афективного і поведінкового компонентів, визначає потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, форми поведінки людини як статевої істоти. Адекватна статева самосвідомість, яка свідчить про багатий внутрішній духовний світ, усвідомлення і збагачення своїх особистісних якостей, свободу від упереджень у ставленні до представників іншої статі, відповідальне ставлення до партнерських стосунків і почуття кохання, прийняття свого тілесного «Я», формується під впливом соціального оточення протягом всього життя.

Сформульований С.Л. Рубінштейном принцип єдності психіки і діяльності, свідомості і діяльності має велике значення для розуміння генезису «концепції - Я» особистості, освоєння нею статевих ролей.

Оскільки у становленні особистості чоловіка чи жінки суспільний і особистісний досвід невід’ємні один від одного, тому соціальні умови формування статевої ідентичності і Я-індивідуальне знаходяться тісному зв’язку, а завдяки діяльності в тому числі і творенні власної ґендерної ролі, індивід соціалізується і розвиває своє власне «Я»

С.Л. Рубінштейн писав: «Я» - це не свідомість, не психічний суб’єкт, а суб’єкт - людина, яка володіє свідомістю, наділена свідомістю, точніше людина, як свідома істота, яка усвідомлює світ, інших людей, самого себе. Самосвідомість - це не усвідомлення свідомості, а усвідомлення самого себе як істоти, усвідомлюючи світ, і змінюючи його - як суб’єкта в процесі його діяльності, практичної і теоретичної, діяльності усвідомлення в тому числі».

Аналіз особливостей статевої самосвідомості підлітка передбачає їх розгляд в процесі безперервного розвитку. удосконалення в процесі взаємодії з соціумом. Визнання опосередкованого характеру психічного, в тому числі, і самосвідомості, дає можливість розглядати самосвідомість в системі взаємодії людини з зовнішнім світом і насамперед, з соціальною його часткою (В.Т. Асеев, Л.І. Анциферова, Г.С.Костюк).

Взаємодія людини з соціумом на кожному щаблі її розвитку є специфічною. С.Л. Рубінштейн зазначав: «Рушійні сили розвитку самосвідомості потрібно шукати в зростаючій реальній самостійності індивіда, яка проявляється в зміні його взаємостосунків з оточуючими...Реальна, не містифікована історія самосвідомості нерозривно пов'язана з реальним розвитком особистості і основними подіями її життєвого шляху».

На думку А.Г.Ковальова, у взаємодії особистості та середовища з необхідністю враховуються два вирішальні і взаємопов’язані моменти: по-перше, характер впливу на підлітка обставин його життя і. по-друге, активність особистості самого підлітка, який сприйматиме або не сприйматиме ці обставини. При цьому вирішальний вплив на формування статеворольової ідентичності підлітка будуть мати взаємовідношення людей, у сфері дій яких він знаходиться, це - сім'я, школа, автори підручників. Особистість підлітка включається у ці відношення в процесі спілкування та навчальної діяльності, а тому неминуче пристосовується до них, спочатку несвідомо, а затим і свідомо.

Безперервний характер розвитку самосвідомості, вікова стадіальність, спадкоємність ліній онтогенезу дає підстави розглядати становлення ґендерної самосвідомості поступово розгортаючи у часі психічним процесом, що характеризується все більш ускладненими формами самопізнання.

У зв'язку з важливістю ролі суб'єкта самосвідомості для дослідження особливостей становлення ґендерної ідентичності, постає необхідність аналізу етапів розвитку статевої самосвідомості і її центральної складової - Я-концепції, адже вона акумулює в собі все те, що й найбільш важливим для особистості на кожному з періодів її розвитку стверджує І.Д. Бех.

«Я-концепція» - це цілісний образ власного Я людини, узагальнене її уявлення про самого себе, система її настановлень щодо власної особистості. яка є достатньо стабільною, більшою чи меншою мірою усвідомлюваною. (Р.Бернс, І.С. Кон). Тому все частіше вживається поняття «константне ядро» «концепції Я» як основне стабільне уявлення про себе. «Я-концепція» є складовою частиною афективно-когнітивної структури особистості і «обслуговує» як внутрішньо особистісні процеси, так і міжособову взаємодію, (Столін В.В., 1980, Соколова Е.Т.,1989).

«Я-концепція» - динамічне, активне і здатне до змін утворення; воно визначає і організує діяльність та переживання особистості, реалізує мотиваційні функції, забезпечує плани, правила і сценарії поведінки, визначає адекватність реакцій на соціальні зміни.

Таким чином «Я-концепція» опосередковує найважливіші внутрішньо особистісні процеси (переробку інформації, мотивацію, емоції) і більшість міжособистісних взаємодій (соціальну перцепцію, ситуацію вибору партнера, стратегію взаємодії з ним).

Праці вітчизняних вчених у сфері розвитку свідомості та самосвідомості в дитячому та підлітковому віці (Б.І. Ананьев, І.Д. Бех, Л.І. Божович, В.С. Мухіна) представляють розвиток статевої свідомості як складний психічний процес, який проявляється насамперед у сприйнятті людиною численних статевовідповідних образів самої себе у різних ситуаціях діяльності та спілкування.

Складові образу «Я-хлопчик» і «Я-дівчинка» виникають спочатку на основі усвідомлення дитиною оцінок її іншими людьми, а далі - на основі співвідношення оцінок інших людей і своїх власних. (І.А. Дубровіна, Т.М. Титаренко, О.М. Прихожан).

Дослідженнями Д.І. Божович, В.С. Мухіної доведено, що саме наслідування статевотипізованим взірцям поведінки складає базовий зміст первинних явлень дитини про ґендерні відмінності та свою власну ґендерну адекватність.

Подальший розвиток статевої самосвідомості та образів «Я» відбувається у напрямку самоствердження дитини в ігровому освоєнні статевовідповідних ролей та накопичення соціального досвіду. В генезисі образу статевовідповідного «Я» все більшу роль набуває соціум, соціальна практика, яка формує образи «узагальнених Інших» жінок та чоловіків. В міру дорослішання складається «концепція - Я» як стабільний набір ґендерних настанов, міркувань та символів відносно себе як представника певної статі (М.Й. Баришевський, В.М. Васютінський).

Отже, від простої імітації статеворольової поведінки дорослих до розвитку здатності внутрішнього програвання статево відповідних ролей - такий шлях проходить дитина у становленні образу статево-відповідного «Я». З підліткового віку виробляється здатність оцінювати «узагальненого іншого», що задається впливом культурного середовища та творення себе у відповідності зі статеворольовим самовизначенням.

На нашу думку, процес набуття статевої ідентичності в дитячі та юнацькі роки, формування спрямованості ґендерних орієнтацій доцільно розкривати шляхом пізнання особливостей становлення «Я-концепції», адже саме вона є тим стрижнем, навколо якого інтегруються основні сімейні та соціальні ролі. Саме образ Я в структурі особистості є своєрідним каркасом, який надає різноманітним психологічним проявам людини певну внутрішню взаємопідпорядкованість, спрямовуючи їх в єдине спільне русло, тим самим стає основою для вибору юнаком чи дівчиною основної лінії ґендерної поведінки у значущих життєвих сферах діяльності.

Живучи в плюралістичному суспільстві, спілкуючись у ньому, підліток невідворотно стикається з такими різними наповненнями ґендерних ролей, поведінки та стереотипів, які будуть внутрішньо несумісними. Яким чином в таких випадках буде формуватись єдина Я-концепція? Чи створять наявні протиріччя ґрунт для внутрішнього конфлікту, і який із впливів виявиться домінуючим?

Розглянемо, як ставляться та вирішуються питання про інтеграцію власного «Я» підлітком у умовах нав’язування соціумом неоднозначних смислів.

Так, Р.Бернс, представник гуманістичного напрямку в психології підкреслював, що, незважаючи на досить складну структуру, однією з основних ознак сформованості «Я-концепції» є її внутрішня узгодженість, її цілісність.

Близьку до цієї точки зору знаходимо у роботах І.С. Кона, який, розрізняє поняття «Я-концепції», яку визначає як єдність; самооцінки та уявлень індивіда про себе та «Образ Я», який може бути більш чи менш стійким. Він також розрізняє «Я-реальне», тобто те, як індивід сприймає себе у дійсний момент і «Я-ідеальне», тобто ідеальний образ себе, але, на відміну від Р. Бернса, І.С. Кон вважає явищем нормальним розбіжність «Я-реального» і «Я-ідеального», більше того, вона трактується як необхідна умова цілеспрямованого виховання. Згідно його точці зору, у підлітковому віці це властиво усім, і когнітивного дисонансу він у цьому не вбачає.

Згідно К. Роджерсу, особистість виступає не лише як модель досягнутого рівня розвитку, але й потенційного. У рамках досліджуваної проблеми розвитку концепції Я зупинимось дещо детальніше на поглядах К. Роджерса, які є досить продуктивними для розуміння психологічних механізмів ґендерної ідентифікації. На початку зазначимо, що терміни «Я» і «Я-концепція» вчений застосовує як синоніми і визначає їх як «постійне ціле», «організований постійний концептуальний Гештальт», утворений «у результаті сприйняття Я або мене» як «усвідомлення стосунків власного Я з іншими у ставленні до різних аспектів життя, а також цінностей». Немовля, зазначає К. Роджерс, не відчуває різниці між тим, що є «Я» і «не Я». Як наслідок подальшої диференціації формується структура Я, розвитком якої рухає базова потреба отримувати повагу, симпатію, любов і водночас, віддавати їх оточуючим людям».

Саме у такій взаємодії, де панує принцип «взаємного позитивного ставлення», постає цілісна «Я-концепція». Якщо набутий досвід особистості не відповідає її «Я-концепції», то виникає тривожність як емоційна реакція загрози щодо себе. При цьому психологічні механізми захисту можуть деякий час підтримувати цілісність «Я». Поступово індивід починає включати в свою Я-концепцію не притаманні йому цінності, пристосовувати своє я до вимог оточуючих, витісняючи внутріособистісний конфлікт у підсвідомість. Цей процес нерідко набуває навіть психотичних ознак перебігу, настільки глибокими виявляються дисгармонійні стани розвитку «Я-концепції».

Реінтегративний процес при дезінтеграції «Я» стає можливим за умови перетворення негативного досвіду в частину самоцінного для себе, що, як правило, під силу кожному індивіду, та навіть дитині. Проте, якщо дистанція між нормативами та вимогами соціуму і «Я - концепцією» є надто великою, потрібна, на думку К. Роджерса, «психотерапія, центрована на клієнті», яка, завдяки емпатичному розумінню останнього здатна відновити самоповагу, самосприйняття як необхідну умову повноти функціонування людини.

Звідси важливий для нашого дослідження висновок про необхідність відносного балансу нормативів оточуючого середовища, а саме щодо статеворольової поведінки і вихованих в особистості мікросоціумом - сім’єю та школою.

Незважаючи на визнання процесу творення підлітком власної статевої ідентичності як процесу кризового, його «Я-концепція» на цьому етапі розглядається як відносно стабільне утворення. Говорять про конгруентність Я-концепції підлітка як про стан узгодженості і гармонійності між образами Я особи, єдність її когнітивних та емоційних складових (Р. Берн, В.В. Столін) і зовсім мало уваги приділено динамічним аспектам творення підлітком своєї Я-концепції.

Ми спробували зрозуміти формування ґендерної самосвідомості підлітка у контексті конгруентності впливів найближчого соціуму, а в центр дослідження помістити питання про специфічні внутрішні процеси інтеграції досвіду індивіда в образ статевовідповідного «Я».

Тобто у цьому віці «Я-концепція» підлітка розглядається як сума образів статевовідповідного «Я», які знаходяться між собою у різних взаємозв’язках, тому що детерміновані зовні різними соціальними середовищами, які в тій чи іншій мірі дистанціюються від традиційних стереотипів маскулінності-фемінності.

Розглядаючи динаміку творення підлітком свого гендерного образу, ми визначимо, в якій степені він здатен протистояти тиску соціуму, чи може достатньо швидко зінтегрувати свою концепцію, щоб жити в злагоді з собою і водночас бути адаптованим до експектацій суспільства.

Хоча поняття «Я-концепції» передбачає єдність і тотожність позитивних образів, вони можуть бути досить неузгодженими між собою та соціумом і спричиняти глибокі кризи розвитку особистості, утруднюючи її самовизначення в сфері ґендерної культури.

Тому розв’язання питання про інтеграцію впливів в процесі статевої ідентифікації є важливим для вирішення проблеми виховання особистості як представника певної статі як у сім’ї, так і в школі.
Городнова Н.Н.
Київський міський педагогічний
університет ім. Б. Д. Грінченка,
старший викладач, м. Київ, Україна

Література:
1. Бернс Р. Развитие «Я - концепции» и воспитание. - М.,: изд-во Педагогика, 1986. - 421с.
2. Бех І.Д. Категорія «ставлення» в контексті розвитку образу «Я» особистості // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 3. - С.9 - 21.
3. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просв, 1986. - 464 с.
4. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів. - К.: Рад. Школа, 1980. - 143 с.
5. Васютинський В.О. Особливості статеворольового самовизначення хлопчиків-підлітків із неповної сім’ї. Диссертация кандидата психологических наук - К., 1991. - 135 с.
6. Выготский Л.С. Педология подростка // Собрание сочинений : В 6-ти томах, Т.4.: Детская психология / Под ред. Д.Б.Эльконина. - М.: Педагогика, 1984. - С.5 - 242.
7. Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Стать та сексуальність : психологічний ракурс. Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 384 с.
8. Городнова Н.М. Статеворольова соціалізація підлітків в сучасній школі //Неперервна професійна освіта: теорія і практика Науково-методич. Ж-л № 3, 2001 С. 56-63
9. Кон И.С. Психология ранней юности: книга для учителя. - М.: Просвещ., 1989. - 255 с.
10. Костюк Г.С. Свідомість і діяльність людини // Психологія. Підручник для педагогічних вузів. - К., 1968. - 365 с.
11. Мухіна В.С. Особенности идентификации с собственным «Я». Кризис личности в отрочестве // Мухина В.С. Возрастная психология: Феноменология развития, детство, отрочество. - М.,1998. - С.398 408.
12. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / Пер.с англ. М.М.Исенина. - М.: Прогресс,1994. - 480 с.
13. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. - М.: изд-во Педагогика, 1973. - 432 с.
14. Столин В.В. Самосознание личности. - М.: Изд-во МГУ, 1983. - 286 с.
15. Титаренко Т.М. Такие разные дети. - К.: изд-во Рад. школа, 1989. - 140 с.
16. Чамата П.Р. Самосвідомість та її розвиток у дітей. - К.: Рад. Школа, 1958. - 44с.


Повернутися до збірника матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Профілактика психологічного насильства і маніпулювання свідомістю та розвиток критичного мислення в молодіжному середовищі»
 
2 января 2009 admin
 

ПОХОЖИЕ НОВОСТИ

  • Порушення прав людини в практиці новітніх релігійних організацій
  • Аналіз чинників виникнення тотальної психологічної залежності
  • Зміна механізмів психологічного захисту під впливом фільму із елементами насилля
  • Механізми впливу особистісної позиції вчителя на психологічне здоров’я учнів
  • Передмова
  •  
     
    Раздел форума
    Обсуждаемая тема
    Автор сообщения
    Время