В мистецтві лікування хворих і лікарі, і представники культу вживали психотерапевтичні прийоми для більш кращого визнання стосунків з пацієнтами та паствою. І це не дивно, адже коли між людьми складаються доброзичливі відверті відносини - краще знайти спільну мову.

Як лікарю, так і священнослужителю досить часто приходиться вислуховувати від своїх пацієнтів про наболіле, про найсокровенніші проблеми. І надзвичайно важливо лікарю-психотерапевту розібратися в поступках, діях, в думках пацієнта, дати добру пораду, а, при необхідності, і надати психотерапевтичну допомогу.

Психотерапія як система лікувальної та психологічної дії на психіку і через психіку на організм хворого з давніх давен використовувалась служителями культу, і по суті священики, хто мав відповідні людські та високодуховні якості, надзвичайно ефективно допомагали прихожанину. І на превеликий жаль, в період гоніння на релігію ходити до священнослужителя за порадою стало несучасним, так же як і до психотерапевта. Тому утворену бездуховну нішу в останні роки активно стали заповнювати представники сект та харизматичних церков. Як правило, такі люди, не маючи спеціальної освіти та підготовки пресвітерів та священиків, почали впроваджувати в свою проповідницьку діяльність елементи психотерапії. Цьому сприяли телевізійні покази американських проповідників, які, використовуючи великі аудиторії та спеціально підготовлених фахівців, впливають на психіку людини з введенням її в змінені форми свідомості без погодження пацієнта. Надзвичайно швидко і наші спеціалісти від сект та харизматичних церков перейняли цю форму впливу на свідомість, і використовуючи ім’я Ісуса Христа, почали впроваджувати психотерапевтичні методики, при цьому залучаючи до подібного роду молебнів дітей, людей з слабкою або хворобливою психікою, а часто і психічно хворих людей. Для простої людини такі сеанси надзвичайно вразливі і дуже швидко вони попадають в психічну залежність від керівників таких сект та церков. «Богослужіння» цілого ряду харизматиків представляє собою гримучу суміш з виступу провінційного ді-джея та місцевого гіпнотизера, що розігрівається системою акустичних засобів. І дійсно, спостерігаючи за такими «служіннями», можна побачити, як десятки людей падають на підлогу, неадекватно себе поводять, голосять, сміються, проявляють зміну поведінкової діяльності. В деяких випадках, при слабкості психіки або її хворобливості такі психогенні дії служать пусковим механізмом в розвитку ендогенних захворювань, психологічної деформації особистості та соціальної дезадаптації.

Церква в нашій країні була і залишається відокремленою від держави. В зв’язку з цим немає ніяких духовних вимог до лікарів, педагогів, психологів, тобто до тих спеціалістів, які працюють з людьми та в деякій мірі формують їх моральність. Психотерапія не є виключенням, адже з точки зору православ’я це лікування душі душею. Духовна невизначеність, неспроможність психотерапії, заснована на моральному плюралізмі атакується величезною кількістю окультних психотехнік.

Лікувальна психотерапевтична дія повинна мати ієрархію цілей: від найближчих до головних - повернення до неперехідних цінностей. Тому важливо як для православного священика, так і для лікаря-психотерапевта не маніпулювати душами людей, а для діяльності харизматичних церков та сект ввести заборону введення в «богослужіння» елементів психотехнік.


Публікується за виданням «Психиатрия и религия на стыке тысячелетий». Сборник научных работ Харьковской областной клинической психиатрической больницы № 3 (Сабуровой дачи) и Харьковской медицинской академии последипломного образования / Под общ. ред. П. Т. Петрюка, Р. Б. Брагина. - Харьков, 2006. - Т. 4. - С. 107-109