Амвони чорного піару

Автор: член Національного союзу журналістів України Григорій ГЛОБА

«Практика вдосконалення душі і тіла Фалунь Дафа» є для нашої країни порівняно новим явищем. Вона виникла в Китаї, де зараз заборонена як секта, а проти її керівництва пройшли судові процеси за звинуваченнями в численних смертях послідовників та інших злочинах. Її засновник Лі Хунчжі оголошений в розшук і ховається в США. В україномовному просторі свідчення людини, що вийшла з Фалунь Дафа, публікується вперше, так що можливості поглянути на події там зсередини у читачів ще не було. Наталія Мельникова віддала цьому незвичайному руху шість років свого життя. Вихід звідти вважає удачею і заслугою близьких людей.


- Наташа, коли і з чого почалося Ваше знайомство з Фалуньгун?
- Про Фалунь Дафа я дізналася від подруги, вона бачила в парку вправи і взяла посилання на сайт. Я через Інтернет знайшла контакти, і до мене оперативно приїхала людина, навчив вправам і дав роздруковану книгу.

- Чим Вас зацікавила саме ця практика, що Ви вирішили зв'язатися?
- У мене були депресії часто, незадоволеність якась, самотність. Син чоловіка, якого я виховувала, з дитинства був хворим, дуже важкою дитиною. Тягнулася до чогось таємничого, щось шукала. А тут прочитала книгу, а там таке! Ну, ми ж діти 90-х, духовно безграмотні зовсім. Вона мене зачепила, позначилися егоцентризм і наївність. Були, звичайно, питання, сумніви, але обманювала себе, думала, що з часом розберуся. Потім життя як би наповнилося, з'явилися однодумці, і поїхало... Практикуючих пов'язує між собою ідея. Якась нібито спорідненість, зазначена таємничим знаком. Зовнішнє середовище тобі не розуміє і стає автоматично ворожим, а середовище практикуючих - як би рідним і близьким. От і все, ти потрапив.

- Для Вас теж зовнішнє середовище стала ворожим? Як це відбувалося, в чому виражалося?
- Тебе не розуміють, як кажуть там, «звичайні люди», тобто не поділяють принципи вчення. Глибоко поспілкуватися ти можеш тільки з практикуючими. А «мирські» теми тебе просто перестають цікавити. Якщо чесно, я вже кілька років шукаю відповідь, як це сталося, і не можу зрозуміти, але фанатизм конкретний. Зараз читаю рядки з цієї книги та інші матеріали і думаю, як я могла в таку нісенітницю повірити.

- Як проходить входження в організацію?
- Все сідають разом і читають книгу Учителя по черзі, по абзацу. Потім розповідають кожен про себе, про свої відчуття. Найприємніша розмова з новачком, це коли його оточують і запитують, звідки дізнався про Дафа. І він починає розповідати свою унікальну, неповторну та саму зворушливу історію, як прийшов у Дафа. Всі раді за нього, кажуть: «Тобі пощастило! Тебе привів Учитель Лі Хунчжі. Значить, ти просвітлений!». Коли так думає безліч людей, і сам починаєш у це вірити. Пізніше Учитель ввів медитацію. Потрібно говорити якусь фразу на китайському, яка позначає: «Все зло знищується, і добро перемагає». Практикуючі її використовують, коли у них якісь проблеми. Всі заходи мають нібито одну мету: врятувати живі істоти. Якщо ти розповідаєш про репресії проти Фалунь Дафа в Китаї, то рятуєш душу людини.

- Як відрізнялися організації Фалунь Дафа в різних країнах, де Ви жили?
- Особливо не відрізнялася, в Європі багато китайців, в Росії - навпаки, декілька китайців, а решта росіяни. Мені здавалося це дивним. Думаю, росіяни більш схильні до практик, з якихось причин. У Парижі було чоловік 80 або 100, не більше. Французів - практикуючих фанатів - було максимум 10 осіб. Найактивніші змішалися з китайцями, народили дітей. В Італії мало практикуючих, у Німеччині багато, в Швеції багато. Китайці на заходах зазвичай брали на себе всі дії. Але без європейців - наприклад, французів - китайцям важко працювати з адміністрацією, займатися формальностями, тому дорожать місцевими.

- Чи є такий «поділ праці», що новачки займаються тільки медитаціями і духовними читаннями, а більш перевірених вже підключають, скажімо, до політичної діяльності?
- Так, ви зрозуміли. Це називається «глибоке розуміння Закону Фалунь», коли людина готова до активних дій. Про мене говорили: яке хороше розуміння. Я як прийшла, відразу включилася в діяльність. У мене на квартирі в Москві в 2003 році, можна сказати, почався проект видання «Велика Епоха».



- Яка була в той час структура видання, скільки людей там працювало, чим займалися? Як я розумію, вся робота виконувалася безкоштовно?
- Звичайно, безкоштовно. Я була одним з активістів його створення, Тетяна Капоріна була нашим головним редактором, Іван Шкодюк - головою центру Фалунь Дафа в Москві, але пізніше зник кудись. Рубрику з політекономічною тематикою готував сам редактор газети, не радячись з командою, копіював статті з тих медіа, які вважав за потрібне. Я вела рубрики кулінарії, туризму, моди, культури та іншого, що створювало видимість звичайної газети. Іноді висвітлювала наші власні заходи. Я наївно вважала, що ми пишемо те, що вважаємо за потрібне, тобто Істину. Але в останні час «ВЕ» пише речі, які підтримують однополярний західний світ. Сьогодні у зв'язку з ситуацією в Україні там з'являються статті антиросійського характеру, хоча і дуже акуратно. Я вже писала, соромила їх за те, що вони ставлять статті-фейки. Але марно. «ВЕ» повністю захищає інтереси зовсім інших держав. Таке відчуття, що вся практика була створена для того, щоб почати інформаційний рух на користь однієї сторони. Багато практикуючих на самому початку були проти проекту, проти антикитайської пропаганди, говорили: «Навіщо лізти в політику?», але Тетяна тиснула, прогинала. Кілька людей відсіялися тоді. Але активісти говорили, що у них неглибоке розуміння «Закону Дафа».

- Хто запропонував цей проект?
- Капоріна, але вона дружила з практикуючим з Пітера, ось він, напевно, і дав ідею. Це був дуже розумний китаєць, такий затятий. Потім ми підключали до нас людей з тих, хто був антикомуністами.

- Чому саме їх?
- Газета мала антилівий характер. Ми шукали союзників у медіа. Наприклад, брали часто інтерв'ю у Кіма Санича Арутюнова (Кім Олександрович (Аким Арменакович) Арутюнов, публіцист ультраконсервативного напрямку. - Г. Г.). Якось раз до мене на квартиру він під'їхав з якимось чоловіком, який називав себе родичем сім'ї Романових.


- Уже після Вашого відходу деякі антикитайські видання Фалунь Дафа суд визнав екстремістськими...
- Так, я з ними знайома. Капоріна пропонувала читати «9 коментарів про Компартію» в групі, як Біблію. І ми читали. Це жах! Якщо прочитати цю книгу всю від кірки, то, як кажуть французи, повіриш що твій тато негр.

- Чи ведуть практикуючі цілеспрямовану роботу щодо китайських студентів та інших громадян, які перебувають в наших країнах?
- Так, ми ходили по ринках, де працювали китайці, і, ви праві, по гуртожиткам. В основному носили «9 коментарів». Ухил на китайців був не в віру Дафа схилити, а нав'язати «9 коментарів» і вивести з Компартії. Втім, у нас таких, хто вийшов, не було. Походи були невдалі по гуртожиткам китайським, ми їх швидко припинили. Я так зрозуміла, що їм заборонили туди ходити, або послали самі ж студенти.

- Як саме послідовників духовної практики мотивували брати участь у політичних акціях?
- Для них світ тільки в двох кольорах: комунізм і все, що з ним пов'язано, - погано. А все, що протилежно йому, - це добре. І ще, практика до 2005 року і після - дещо різна, вона поміняла курс. Курс став на політику. Пізніше від Учителя надійшла установка, що потрібно «рятувати» вищий ешелон, тобто орієнтуватися на еліту і високих чиновників. Якщо ти врятував директора, то вже врятував всіх службовців в його підпорядкуванні.

- Ваше «голодування солідарності» в 2006 році було Вашою особистою ідеєю, або якось вплинули старші товариші?
- Голодування ми не самі робили, його робили, здається, в Китаї. Ті, хто нібито був посаджений за поширення Дафа. Але всі проголодували день-два, і то для зміцнення здоров'я.



- Як фінансувався друк «Великої Епохи» та інші проекти Фалунь Дафа?
- Був такий у нас Сергій С., фанатик до мозків. Він працював десь у вдалому місці і давав 700 доларів на друк. Потім у нього були проблеми, він сказав: буду давати менше. Капоріна панікувала. Грошей у практикуючих зазвичай немає ні в кого, ці люди рідко пристосовані до соціуму. Де вони брали потім, не знаю. Ми не питали, нас якось це не цікавило, це я зараз стала собі задавати такі питання. У Парижі, наприклад, реклама є в метро, це дуже дорога реклама. Кажуть, вона окупається спектаклями потім. Але квитки не дуже-то добре продаються. Зазвичай насильно ніхто гроші з практикуючих не бере. Хоча в Парижі одна тайванка мені сказала, що «ми даємо по 300 євро щомісяця», але я сама не бачила. Ще був проект концертів Шень Юн. Моя подруга в Німеччині пожертвувала на нього тисячу євро, я не давала - у мене гроші контролював чоловік-француз і не давав мені їх на дурниці. Одного разу, коли я була в Нью-Йорку на конференції, один китаєць, Сулунчжі, передав пакунок нашому практикуючому з Москви. Він був схожий на пачку грошей, загорнуту в папір. На цукерки це не було схоже. Якщо це долари, то сума була близько 40-50 тисяч, якщо сотками. Я тоді подумала, що китайці вирішили повернути гроші за квартиру, яку заклав один практикуючий для спектаклю Фалуньгун в Москві. Спектакль провалився, його не дозволили провести, а гроші пропали. Ну, я так подумала тоді.

- Крім роботи в газеті, які ще функції послідовники виконують безкоштовно?
- З приводу рабської роботи в палаці вчителя - це так, там всі «орють» безкоштовно. Величезна територія з озером. Палац з дерева, яке привезено з Канади. Три статуї бачила позолочені - не знаю, не золото, напевно, просто жовті, блискучі, в людський зріст - бодхисатви і посередині Будда. Бодхисатви - це дочка і дружина Лі, а Будда - сам Лі. В шатах красивих божественних, витвір мистецтва. У палаці Лі заборонено фотографувати, навіть мобілки відключали. Туди навіть не всім практикуючим дозволяли в'їзд. Практикуючі наївно кажуть, що цей храм передадуть народу, ось-ось завтра! Час іде... ніяких змін. Ще п’ять років тому говорили, що в храмі будуть жити інваліди та сироти загиблих практикуючих у Китаї, але немає ні інвалідів, ні сиріт. У Франції я не могла писати статті, тому допомагала розносити друковану французьку версію по місту. Це я робила, напевно, два роки регулярно, щотижня, 1200 примірників за два дні. Коли розносити перестала, мене почали видзвонювати по телефону, питати, чому не практикую. Намагалися напоумити, повернути.

- За вченням Фалунь Дафа вважається, що ті, хто «вдосконалюються», не хворіють і не старіють, і самого Лі Хунчжі зображують тільки молодим. Зовні він сильно постарів в порівнянні зі своїми «офіційними» фотографіями?
- Так, дуже багато дівчат і молодих людей попадаються на ту перспективу, що якщо будеш практикувати, то «процес метаболізму перейде в анабіоз». Лі виглядає добре, але, звичайно, він постарів. Пояснює це тим, що взяв на себе багато людської карми, тому старіє. Він дуже багато писав року до 2005-го. Ми, коли читали, були в захваті! Така духовна глибина, нам здавалося тоді. А в останні роки він взагалі говорить одне і те ж: «Здрастуйте, добре попрацювали»... Ну, одне і те ж, рік за роком.

- «Великому вчителю» вже за 60. Як по-вашому, що чекає послідовників після смерті «живого бога»? Чи зможе хтось перетягнути його спадщину і поставити в палаці нову позолочену статую?
- Все розбредуться по домівках. Хоча, у нього є дружина і дочка, яка раніше танцювала в Шень Юн.


- Чому ж, знайшовши «нових друзів» і так активно беручи участь в русі, Ви вирішили з ними розлучитися?
- Це окрема історія. Я по молодості зробила собі пластику грудей. Жила тоді на півдні Франції, і там був культ тіла. Хірург сказав, що не можна перепади різкі робити. Минуло стільки років, що я забула попередження. Їздила додому, і ми в ополонці купалися, в лазні парилися, і в мене почалася велика проблема, всі симптоми були схожі на рак. Одна грудь росла, як мені здавалася. Це протез зіпсувався і піднімався, скукоживався поступово. Але в практиці не дозволяють ходити до лікарів, це окрема тема. Я спати не могла, було боляче і страшно. А до лікаря йти не могла, практикуюча одна мені казала: коли досягнеш просвітлення - витягнеш їх сама з грудей, руками. Замість лікування робила «медитацію на знищення зла». Мені казали, що це випробування смертю, інакше просвітління не досягнеш, якщо його не пройдеш. Приблизно в цей час син чоловіка - у нього з нервовою системою проблеми, і, мабуть, щось трапилося - втратив слух. Я була в пошуках, як йому допомогти альтернативною медициною, та й собі хотіла допомогти, почала бігати по всяким сектантським сайтам оздоровчим. А в Дафа не дозволяють читати чужі езотеричні книги - «прихильність одному вченню». І ще в книзі Лі йдеться про тхора, змію, які можуть через цю «чужу» літературу влізти в тіло. Було моторошно. Але коли я почала нишпорити по іншим практикам, почала прокидатися, бачити, що мене дурять, та й в інших практиках дурять, багато нестиковок, немає логіки. Я була на курсах психології та заглянула послухати Каббалу з книги Зор, я була шокована, коли побачила сильну схожість з Каббалой, основні ідеї ті ж, що і в Дафа, тільки перекручені. Лі Хунчжі в книзі говорить, що тільки він скаже таємниці всесвіту, а виходить, це плагіат. У 90-х роках не було стільки інформації, і люди не могли порівняти два вчення і знайти там подібність. Але сьогодні, як мені здається, для багатьох адептів Дафа це могло бути поштовхом до пробудження. Чоловік мене потягнув до лікаря, там сказали, що, якби ще трохи, були б серйозні проблеми зі здоров'ям. Зробили операцію, замінили протези в грудях, і все пройшло, слава Богу, добре. Але тоді я зрозуміла, що грала в недитячі ігри. Кілька практикуючих, яких я знала особисто, вже померли. Це Тамара-кореянка і Любаша... Раптово померли. Була ще одна дівчина, у якої пішли проблеми з психікою, аж до інвалідності, молода зовсім. Я не застала, коли вона була нормальною. Практикуючі говорили, що вона не пройшла випробування і збожеволіла. Звичайно, можливо, вона зійшла б з розуму, якщо б і не практикувала, це не факт, важко робити висновки, але Любу і Тамару можна було врятувати, я впевнена.

- Судячи з вашої розповіді, велику позитивну роль у Вашій долі грав чоловік. Чи не було спроб розхитувати сімейне життя тих послідовників, родичі яких налаштовані критично?
- Руйнувати сімейне життя прямим текстом - ні. Просто книгу можуть тлумачити по-різному. Вважається, що секс в парі потрібен тільки для розмноження. Крайність може така бути, що жінки після 40 років відмовляються від сексу і можуть втратити чоловіка. Та й не всі витримують зміни партнера і його фанатизм.


- Наскільки сильна містична складова в Фалунь Дафа, в порівнянні з політикою?
- Практикуючі - взагалі незвичайні люди, особливо жінки часто розповідають, що вони бачать якихось божественних істот та інші речі. Практика вимагає прибирати «пристрасті людини», тобто не реагувати ні на що емоційно. Це нібито перетворює людину на просвітлену, але несе за собою неприємні побічні ефекти. Штучне придушення емоцій мені особисто дало повну «емоційну дистрофію». В останні роки життя перестало цікавити, все, що залишалося, - бажання їсти, пити, спати, лежати і дивитися у стелю. Знайома, яка залишила практику раніше за мене, говорила, що ніяк не може оговтатися, повернути свої творчий потенціал і любов до життя, які мала до практики.

- Але рух зображує своїх послідовників цілком щасливими, емоційно повноцінними людьми, які концерти влаштовують, картини пишуть...
- Вони щасливі тільки тим, що «рятують живих істот», і вірять, що всі помруть, а вони залишаться. Як тут не радіти? Картини пишуть ті, хто вже навчився цьому до практики. І так само ті, хто танцює або грає на інструментах, ті, хто прийшов, вже будучи фінансово стабільним, - вони, можливо, і залишаються на цій хвилі. Але якщо ти прийшов і нічого не вмієш, то нічому і не навчишся. Потенціал творчості Дафа дати не в змозі, ніякі здібності при цій практиці ні в кого не відкривалися, поспостерігайте. Винятки - коли прийшла в Дафа кухарка і там стала писати пропагандистські статті.

- Як після відходу склалися Ваші стосунки з друзями по руху?
- З деякими дружу, листуюся, не торкаюся тему Дафа глибоко. З іншими неможливо спілкуватися, одна дівчина сказала, що їй снився сон, де я вся брудна, вся в кармі, і вона не хоче дружити зі мною. Інші намагаються мене «врятувати», пишуть, дають посилання на свої статті та інше. Інші банять мене, коли я викриваю те, що вони викладають в Мережі. Мені дуже шкода хлопців, з ними абсолютно марно сперечатися, перевірено! Але треба розуміти, що вони також є жертвами, носіями деякого ментального вірусу, чи що? Не знаю... Вони пов'язують своє життя з цією темою і будь-який удар по секті приймають особисто на себе, дуже болісно. Адже вони такі ж наші громадяни, які потребують захисту. Я так вважаю, вони ж не винні? Хтось їх підставляє, і хто?