Бог в трансценденції аналітичних відносин

В процесі аналітичної терапії пацієнтів з невротичними розладами було звернуто увагу на тему Бога та молитви, яка виникала в терапевтичному альянсі. Аналіз цих понять привів до наступного узагальнення. Психологічні аспекти молитви при вирішенні пацієнтом своїх невротичних проблем проявлялись у вигляді:

● Форми захисту або витіснення (в тому смислі, в якому витіснення деколи розглядалось Фрейдом як особливий «захисний механізм» або скоріше як особлива «судьба потягу», яка використовується з метою захисту).

● Певного відчуття перспективи.

● Форми проекції або трансферу відповідальності на сильний архетипальний образ батька.

● Очікування непередбачуваного результату з усіма психологічними нюансами очікування (домінанта тривоги як базальної позасвідомої акції).

Основні механізми захисту, які реалізовувались в молитві:

● Заміщення.

● Ідентифікація з архетипальним образом батька.

● Об’єднання (механізм, яким фізична репрезентація іншої особи, або яких-небудь властивостей іншої особи асимілювалась в самого себе при допомозі фігурального процесу молитви як масового акту. Він представляв собою особливу форму інтроєкції і був найбільш раннім механізмом ідентифікації).

● Регресія (механізм, в якому з суб’єктом відбувалось часткове повернення до більш ранніх паттернів адаптації).

● Репресія (механізм, в якому неприйнятний зміст думок виганявся із свідомості або знаходиться поза ним).

● Символізація (механізм, при допомозі якого одна ідея переводилась на інший, тому що вони мали спільні аспекти або якості).

● Анулювання (механізм, при допомозі якого пацієнт символічно діяв протилежно чому-небудь неприйнятному, що уже було ним зроблено).

В принципі в трансцендентальних переживаннях пацієнтів Бог був таким же психотерапевтом, як і мовчазний психоаналітик, який також виконував трансцендентну функцію, намагаючись досягнути в своїй пастві самості через рівновагу та смирення Его, Тіні та Персони. Психодинамічна практика психотерапії, як і різні релігійні течії, мають подібність у шляхах зцілення людської душі - через інтроспекцію за допомогою молитви, медитації, психоаналізу досягти усвідомлення безсвідомого, прийняти його, а також відкриття в собі божественного начала.

На звичайному буденному рівні релігійності пацієнти в основному сприймали Бога як заступника в складних життєвих ситуаціях, що зменшував відчуття тривоги і страху. Досвід аналітичної практики підтверджував думку К. Юнга про те, що релігійні символи, догмати, ритуали забезпечують оформлення безпосереднього досвіду божественного. Вони захищають психіку від надмірного прориву безсвідомого, в символах і догматах асимілюється психічна енергія архетипів. Символи проектуються на зовні і весь світ стає впорядкованим, хаос перетворюється в «космос». Якщо звичайна людина відчуває себе роздвоєною через боротьбу між різними мотиваційними тенденціями, то усвідомлення релігійною людиною трансцендентного мотиву, який об’єднує всі інші устремління, сприяє відновленню єдності свого Я. А це вже терапія.


Публікується за виданням «Психиатрия и религия на стыке тысячелетий». Сборник научных работ Харьковской областной клинической психиатрической больницы № 3 (Сабуровой дачи) и Харьковской медицинской академии последипломного образования / Под общ. ред. П. Т. Петрюка, Р. Б. Брагина. - Харьков, 2006. - Т. 4. - С. 112-114. «Новости украинской психиатрии»